Стрийський міськрайонний суд Львівської області

06 травня 2014, 14:47

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 квітня 2014 року розглянув справу № 6-146 цс 13, предметом якої був спір про витребування власником свого майна від добросовісного набувача.

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

З повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України".

На засіданні Судової палати у цивільних справах 23 квітня 2014 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 6-30цс14, предметом якої був спір про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і зробив правовий висновок ще і з питань допуску справи до провадження та її розгляду Верховним Судом України.

За змістом статей 358, 360 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який упродовж п'ятнадцяти днів із дня надходження заяви постановляє ухвалу про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску.

Відповідно до пункту 5.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17–рп/2011 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінального процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ на стадії допуску не повноважний оцінювати обґрунтованість змісту заяви. Він перевіряє її відповідність вимогам процесуального закону, зокрема, встановлює, чи подана вона належним суб'єктом, чи є відповідні ухвали вищого спеціалізованого суду, і вирішує питання про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми матеріального права в аналогічних правовідносинах. Розгляд скарги вищим спеціалізованим судом не обмежує і не звужує повноваження Верховного Суду України, а лише забезпечує надходження справ до найвищої судової інстанції згідно з вимогами, визначеними процесуальним законодавством.

Виходячи із зазначеного, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що справа має переглядатись за всіма доводами заяв, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо правильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.

Із повним текстом постанови Верховного Суду України у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі "Постанови у справах цивільної юрисдикції" розділу "Рішення Верховного Суду України".

Крім цього, в 23 квітня 2014 року Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах ухвалив постанову у справі № 6-26цс14, предметом якої був спір про визнання прилюдних торгів недійсними.

Суд зробив правовий висновок про те, що, оскільки в силу договору іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі порушення боржником своїх зобов’язань, то з урахуванням норм ст. 2 ЦПК України, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16 жовтня 2011 року, не поширюється норма п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» та застосовуються положення ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час вчинення відповідних виконавчих дій.

Також, Верховний Суд України на засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 30 квітня 2014 року розглянув справу № 6-38 цс 14, предметом якої був спір про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Зобов’язання за договором банківського вкладу в банківському металі – золоті не є грошовим зобов’язанням, оскільки в ньому не передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, тому до таких правовідносин положення статті 625 ЦК України не застосовуються.

Правові висновки Верховного Суду України