Провівши обговорення проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області висловили такі зауваження та пропозиції.
Відповідно до абз. 3 п. 4 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» оскільки виконання рішення, ухвали суду є невід’ємною частиною судового процесу, нове провадження за заявою, поданням щодо виконання судового рішення не відкривається. Зазначені заяви, подання розглядаються у межах розглянутої судом справи. У зв’язку з цим у разі відсутності в суді цивільної справи, що перебуває на перегляді в суді апеляційної або касаційної інстанції, суд, отримавши заяву, подання з питань, пов’язаних з виконанням судового рішення, має повідомити про це заявника листом та роз’яснити, що його заяву, подання буде розглянуто у передбачений процесуальним законодавством строк, але після повернення до суду відповідної цивільної справи.
Даний пункт проекту постанови потребує роз’яснення, чи підлягає поверненню заявнику його заява, подання з питань, пов’язаних з виконанням судового рішення, за неможливістю її розгляду у зв’язку з відсутністю цивільної справи, що перебуває на перегляді в суді апеляційної або касаційної інстанції.
Згідно з абз. 3 п. 6 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, а також про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядаються судом за участю державного виконавця (статті 376, 377, 377-1 ЦПК України). Державний виконавець під час розгляду таких питань зобов’язаний довести суду необхідність обмеження конституційних прав боржника у виконавчому провадженні, а тому у разі неявки в судове засідання суд не може розглядати зазначені подання. У таких випадках за аналогією підлягає застосуванню пункт 3 частини першої статті 207 ЦПК України, а в разі повторної неявки державного виконавця суд повинен залишити відповідне подання без розгляду незалежно від наявності заяви про розгляд подання за його відсутності.
Однак, дане роз’яснення суперечить п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, що підлягає застосуванню за аналогією, за змістом якого суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до абз. 1 п. 8 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» питання, пов’язані зі зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу (ч. 1 ст. 368 ЦПК України). У зв’язку з цим у тих випадках, коли у справі в порядку перегляду апеляційним чи касаційним судом ухвалено власне рішення, або рішення допущено до негайного виконання, виконавчий лист видається судом першої інстанції, оскільки саме цей суд ухвалив рішення, а інші судові інстанції переглядали рішення суду.
Згідно з п. 29.32 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173, у справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню, виконавчі листи виписуються у день постановлення рішення.
Відтак, необхідно врегулювати процедуру видачі виконавчих листів у тих випадках, коли у справі в порядку перегляду апеляційним чи касаційним судом ухвалено власне рішення, яке допущено до негайного виконання.
Відповідно до абз. 2 п. 9 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» незазначення у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника, якщо він невідомий суду, не свідчить про невиконання судом вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» і не є помилкою, яка може бути виправлена в порядку, встановленому ст. 369 ЦПК.
Так, на практиці неодноразовими є випадки повернення виконавчих листів з постановами про відмову державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, оскільки у виконавчому листі відсутні певні дані про особу боржника, а саме : індивідуального ідентифікаційного номера боржника (фізичної особи).
Оскільки є боржники, індивідуальний ідентифікаційний номер яких неможливо встановити, так як судом ухвалюється заочне рішення за відсутності відповідача, чи є це підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, чи є вона правомірною і як слід реагувати суду на повернення виконавчих листів без виконання з цієї підстави.
В абз. 5 п. 11 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» зазначено, що для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв’язку з його втратою заявник повинен надати докази, а суд зобов’язаний перевірити обставини втрати виконавчого документу, а також інформацію про те, чи не було виконано втрачений виконавчий лист, судовий наказ, чи не втратив він законної сили. Ухвала про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу повинна бути мотивована.
Слід зазначити, що законодавець не визначив вимог до форми та змісту заяви про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу. Заяви про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу, в більшості випадках, не містять необхідних відомостей для вирішення цього питання.
Обов’язок перевірки обставин, за яких було втрачено виконавчий документ, покладено на суд, докази у зв’язку з його втратою повинен надати заявник, однак необхідно надати приблизний перелік, які саме відомості має надати заявник для підтвердження обставин, за яких був втрачений виконавчий лист.
Згідно з абз. 4 п. 16 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» якщо обставини, через які особі було надано відстрочку (розстрочку) припинили існування раніше, ніж було зазначено в ухвалі суду, суд за заявою заінтересованої особи або державного виконавця може вирішити питання про припинення дії відстрочки (розстрочки).
Статтею 373 ЦПК України передбачено порядок розгляду питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Таким чином, необхідно також роз’яснити порядок розгляду судом заяви про припинення дії відстрочки (розстрочки) виконання рішення.
В абз. 6 п. 20 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» зазначено, що виходячи зі змісту п. 4.1 Порядку розшуку боржника, суд може постановити ухвалу про припинення розшуку боржника лише в разі надходження до нього заяви стягувача про відмову від стягнення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено порядок вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини.
Враховуючи вищенаведене, необхідно роз’яснити, чи підлягає розгляду судом заява про припинення розшуку боржника.
У пункті 23 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» зазначено, що судовим рішенням, що допускає обмеження конституційної гарантії на невтручання у право власності на кошти, є ухвала суду про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, яка постановляється судом під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у порядку, визначеному ст. 377 ЦПК України.
Вирішуючи це питання, суди повинні враховувати, що звернути стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, можливо лише за умови безспірності права боржника на такі грошові кошти.
Враховуючи вищенаведене, надати приблизний перелік, які саме відомості має надати державний виконавець (документи, матеріали тощо) для підтвердження наведених вище обставин.
Відповідно до абз. 3 п. 25 проекту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах» задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України, суди повинні правильно визначати факт ухилення боржника від виконання рішення суду чи іншого органу (посадової особи). Зокрема, під поняттям «ухилення від виконання зобов’язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов’язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов’язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об’єктивні обставини (непереборної сили, події, тощо) Водночас недостатньо мотивувати ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку.
Отже, тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Таким чином, на нашу думку, подання державного виконавця повинно містити докази того, що особа (боржник) має можливість та намір виїхати за кордон тимчасово або на постійне місце проживання, дані про наявність у нього закордонного паспорту або наявність у компетентних органів заяви боржника про отримання такого, підтвердження того, що перебування боржника на території України буде сприяти належному виконанню боргових зобов’язань, а його відсутність - буде перешкодою для їх своєчасного і належного виконання. Також державний виконавець має надати докази на підтвердження того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боргу, отримання боржником копії постанов про відкриття виконавчого провадження, отримання боржником викликів державного виконавця, а також інших документів, що виносились у процесі здійснення виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки тільки відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.
Суддя Л.В.Гула
_03_03.png)
