Передача справи з одного суду до іншого відповідно до ЦПК України

За попередньою редакцією ЦПК України у разі подання позову з порушенням правил територіальної або виключної підсудності суд під час вирішення питання про відкриття провадження повертав позовну заяву позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, для подання до належного суду (ст. 115 “Наслідки порушення правил підсудності”). Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК непідсудність справи суду було визначено як одну з підстав для повернення заяви. Передати справу до іншого суду суд мав право лише після відкриття провадження, до початку розгляду, виключно у випадках, коли порушення правил підсудності було виявлено вже після відкриття провадження. Подібна ситуація (у разі якщо дійсно мала місце помилка позивача) вимагала повторної оплати судового збору за подання позовної заяви до належного суду. Крім того, суд не завжди встановлював в ухвалі про повернення позовної заяви, якому саме іншому суду підсудна справа, що викликало у позивача додаткові складнощі в разі відсутності достовірної інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Згідно з нормами ЦПК у новій редакції стаття 185 ЦПК України, яка встановлює підстави для залишення позовної заяви, повернення заяви, вже не містить таку підставу для повернення заяви, як “справа не підсудна цьому суду”.

У разі якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає її на розгляд іншому суду. Передача справи за встановленою підсудністю здійснюється на підставі відповідної ухвали не пізніше 5 днів після закінчення строку на її оскарження, у разі подання скарги – не пізніше 5 днів після залишення її без задоволення. Крім того, Кодекс містить норму щодо розгляду справи судом, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, у разі коли в процесі розгляду вона стала підсудна іншому суду, крім випадків змін у складі відповідачів, через що справа належить до виключної підсудності іншого суду.

При цьому спори між судами про підсудність не допускаються. Справа обов’язково має бути прийнята до провадження судом, якому надіслана. Отже, запровадженими новаціями вирішено проблему для позивачів у разі неправильного визначення належного суду – саме на суд фактично покладається обов’язок визначити правильну підсудність справи та передати її на розгляд такому суду.

Окрім цього, позивачу не потрібно ще раз платити судовий збір або звертатися до суду із заявою про повернення судового збору. Оскільки, визначальним є сам факт сплати судового збору, що підтверджується відповідними документами, та надходженнями суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.