15 серпня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції», прийнятий Верховною Радою України 04 липня 2012 року.
В кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесуальному законодавстві введено новели щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує.
Цивільно-процесуальній кодекс України доповнено статтею 158-1 згідно із якою суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника цивільного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відеоконференція покликана захистити сторони від надмірного затягування судового процесу, що є однією з найбільших проблем сучасного українського судочинства. А першочергова причина затягування справи - неявка учасників процесу до зали судового засідання. Проведення слухання в режимі відеоконференції допоможе зекономити час та кошти, які витрачають, щоб доїхати або доставити особу до суду.
Враховуючи викладене, на виконання доручення Президента України від 05 липня 2012 року №1-1/1795, з метоюпідвищення оперативності та якості здійснення правосуддя, збільшення рівня довіри до судової системи та забезпечення відкритості суду для громадськості, необхідно забезпечувати активне використання судами при здійсненні правосуддя встановлених систем відеоконференцзв’язку.
_03_03.png)
